<< Главная страница

ЗеҐар з полузеҐарком



Категории Iван Величковський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Автор к читателю: I о смертi пам'ятай, i на суд будь чуткий, Вельми час бiжить скоро, в бiгу своєм прудкий. Минути До Зегарка належать єще i минути, прето подобно i тих не треба минути. Минути всiх общiï Минет младенчество. Минет отрочество. Минет юношество. Минет мужество. Минет старчество. Минет престарiлость. Минет весна. Минет лiто. Минет осiнь. Минет зима. Минуть всi лiта. Минуть всi времена. А над все минет час покаянiя. Минути злих Минет слава. Минет багатство. Минет честь. Минет п'янство. Минет помпа. Минет гордость. Минет пиха. Минет тщеславiє. Минуть високiï думи. Минуть похлiбства. Минуть пещоти. Минуть банкети, пiятики, Минуть служби. Минуть дружби. Минуть жарти. Минуть смiхи. Минуть утiхи.Минуть роскошi. Минуть скарби. Минуть ради. Минуть зради. Минет хитрость. Минет ошуканство. Минет клямство. Минет зайзрость. Минет ненависть. Минет урода. Минет тiлесная красота. Минет мужность. Минет сила. Минет красномовство. Минет удатность. Минет справность. Минуть драпiжства. Минуть кривоприсяжства. Минуть i прочая безчисленная суетная, Альбовiм все суєтiє чоловiчєськоє, Єлико не будет по смертi, Не пребудет багатство, не снiйдет слава, Нашедши бо смерть, вся сiя погубить.
Минути добрих Минуть хороби. Минуть преслiдування. Минуть мученiя. Минуть бiди. Минуть скорбi. Минуть сльози. Минуть обиди. Минуть рани. Минуть наруганiя. Минет голод. Минет прагненнє. Минет нагота. Минет убозство. Минет калiцтво. Минет слiпота. Минет нiмота. Минет хромота. Минуть труди, невчаси, невпокоï. Минет всякое злое.
Двi страшнiï минути Мовить бовiм Господь: Небо i земля мимо iдуть. Iз книжечки Млеко, од овцi пастиру належнює, або труди поетичьцкiï, во честь преблагословенноï дiви Марiï составленнiï... Р о к у Аз млеком питала Христа в лiтєх мала, Чистаго младенця А тварєм первенця. Предмова до чительника Уважаючи я, iж многiï народове, звлаща в науках обфiтуючiï, много мають не тiлько ораторських, але i поетицьких, чудне а мiстерне, природним ïх язиком, од високих разумов составленних трудолюбiй, которими i самi ся тiшать, i потомков своïх довцiпи острять, я, яко iстинний син Малоросiйськоï отчизни нашоï, болiючи на то серцем, iж в Малой нашой Росiï до сих час такових нi од кого типом виданих не оглядаю трудов, з горливостi моєï ку милой отчизнi, призвавши бога i божiю матку i [святих], умислив єм, iле зможность подлого [довцi] пу мойого позволяла, нiкоторiï значнiйшiï штуки по-етицькiï руським язиком виразити, не з якого язика на руський онiï переводячи, але власною працею моєю ново на подобенство iнородних составляючи, а нiкоторiï i цiле руськiï способи винайдуючи, которiï i iншим язиком анi ся могуть виразити. Найдовавєм теж в штучках iноземних многiï оздобнiï i мiстернiï штучки, але не на славу божiю, тiлько на марнiï сьогосвiтнiï жарти виданiï, з которих я, тiлько способ взявши, ложив-єм труд не ку якому, не дай боже, тщеславiю, але щегульне ку славi бога слави i славноï владичицi нашоï богородицi i прiсно дiви Марiï а на оздобу отчизни нашоï i утiху малоросiйським сином ïï, звлаща до читання охочим i любомудрии. Упевняю теж ласкавого [читат] еля, iж єсли сiï вiршi моï скоро [про] йдет, не уважаючи, що ся в кождом за штучка замикаєт, мало, або жодного не однесет пожитку. Леч єсли над кождим вiршиком так ся много забавить, аж поки зрозумiєт, що ся в нiм за штучка замикаєт, вельце ся в них закохаєт. Iди ж тут жадних простих (которих i простаки складати могуть) не маш вiршов, тiлько штучки поетицькiï, которiï любо суть короткiï, маленькiï, але великую компонуючим ïх задають трудность i довгого, поки ся зложать, потребують часу. Суть з них нiкоторiï, яко то рак лiтеральний i вiрш чворогранистий, которiï i за мiсяць ледво ся зложать. Хто [спробу]єт, певне мi то признает. А прето, ласка [вий ч]ительнику, єсли з них хочеш однести утiху, довго поймуй ïх, i єсли би ся которая штучка здала бути до поймовання претрудною, слушная рiч, єдного i другого призвавши, спольне ся домишляти. Гди ж всi все можем, а єдин всього знати не может, кроме всемогущаго бога, которий як дав мнi охочо попрацювати, так i любвi твоïй да подасть охочо читати i поймовати. В недостойних молитвах моïх горячо о тоє всемогущую його помощ благаю. Любвi твоïй всiх благ желатель i бого[молець] Iоанн В[еличков]ський, недостойний з пресвiтеров Ехо Єст вiрш, в котором, якоби нiкоє ехо, то єст одзов, до кождого стихав конця двi силяби, з конечних же лiтер уформованiï, одзиваються. — Что плачеши, Адаме? Земнаго ли края? — Рая. — Чому в онь не внiйдени? Боïш ли ся брани? — Рани. — Не можеши ли внiйти внутр його побiдно? — Бiдно. — Ïли возбранен тобi вход єст херувими? — Iми. — Одкуду дiєт тi ся сицевая досада? — З сада. — Кто тi в садi снiдь смертну подаде од древа? — Єва. — Кто же Єву в том прельсти? Змiй ли вертоградський? — Адський. — То сiєши сльозами не без вини поле? — Оле! — Одселi вся будеши со трудом стяжати? — Жати. — Одселi тебе, чаю, смерть возьмет ко гробу? — Обу. — То смертi уже єсте во вiки преданi? — Анi. — Одкуду же жизнь паки начнете взимати? — Мати. — Мати, чаю, одродить вас, [чи смерть] Христова? —0ва. — Плодом ли пречистая матерi ожисте? — Ïсте. — О би i нас спасл тот плод дiвия утроби! — Оби. Рак лiтеральний Єст вiрш, котрого лiтери, i вспак читаючися, той же текст виражають.Мене ради на радость богом мiру данна Анна во дар бо iм'я мi обрадованна, Анна дар i мнi сiн мира данна, Анна пита мя я мати панна. Знай всяк, аз в небi єсм чиста нива, А вiдай там я мати а дiва. Знай о [нас в] небi, чистая ниво, [О вiдай] тамо мати а дiво. Тебi силной все небо отверзеся само, 0 О мати великая аки лев i тамо. 1 Аки лев i тамо о мати велика 2 Аки Лот о мати i тамо толика Лот — з святих чина, ти — з святiйших лика. Марiя в небi i по смертi жива, А вiдай тамо то мати а дiва... Аще би i пiд морем могл люд пребивати 3 I тамо вiдом Iсус iм, о дiво мати. Од гроба Климентiя мощно то познати... Рак словний Єст вiрш, которого не лiтери, але слова вспак читаються. Високо дiва єст вознесенна, Глубоко яко бяше смиренна. Рак прекословний Єст вiрш, которого слова, вспак читаючися, противний текст виражають. Бця Со мною жизнь не страх смертi, Мною жити не умерти. Єва Авель Abel Богу пожру жертву тучну не худую, Многу не малую, благую не злую. Sacrum pingue dabo non macrum sacrificabo Каïн Cain Чворогранистий Єст вiрш, в котором так вздлуж, яко i вшир єден же текст виражається. Марiє Ти Єдина Мати Богу Сину Ти паче всiх вишшему возлюбленна вину Єдина всiх надеждо творцу ти предстани Мати вишньому творцю стани прiсно за ни Богу возлюбленна ти прiсно дiво зiло Сину вину предстани за ни зiло смiло
Порядний непорядок Єст вiрш складне помiшаного порядку, которий як ся маєт винайдовати, нижей указано єст. Отець, iзбра, син, возлюби, утiшитель, сниска, дшер, красну, матер, благу, невiсту, чисту. Тут такий порядок маєт бути: Отець дщер iзбра красну, Син матер возлюби благу, Утiшитель невiсту сниска чисту. Акростихiс Єст вiрш, котрий краєгранесiєм, то єст початковими лiтерами, iм'я сiє Марiя iзображает, а до того i лiтери, яко то М, А, Р i прочiï, що значать, прозвиськом виражаєт. Мислiте, мисль iмiйте, но не мощно знати, Аз, дiва, како могох господа зачати. Рци токмо со вiрою, всяк христiянине, Iже вся свiдий, боже, ти вiси єдине, Аз, чиста єдина, дiва ношу сина. Таковий вiрш не может зложитися римським язиком, бо у них лiтери не виражають слов.
Акростихiс вторий, Так же краєгранесiєм тоє ж пречесное iм'я Марiя виражаючий, тiлько першiï мови в лiтерах числом замикаючий, яко то: М значить четиридесять, А — єден, Р — сто, i проч. М. деньми землю одождивий А. тойжде, Марiє, бог син твой правдивий. Р. iмат овець, причти к ним i мя, єдину, I. дiв со мудрими представ свому сину. Я. любо i не в числi, бо без числа грiшний, Обаче числа святих да не буду внiшний. Акростихiс третий, в котором не преднiми лiтерами виражається тоє iм'я МАРIЯ, як у вищих, але встяж в обох строках. Роздiляється те ж iм'я на силяби, а по кождой силябi починається мова подобною силябою прешедшей силябi, якоби кождая силяба, що значить, толкується МА — мати блага, РI — риза драга, Я — яже нас криєт, МА — малодушних, РI — ризонужних, Я — як руно, грiєт.
Многопремiнительний Єст вiрш, которий кiлька десять разiй перемiнятися может, яко нижей обачипi. У римлян називається тот вiрш протеус. Яко ниву рясно плоди украшають, Тако дiву красно роди ублажають. Ниву рясно плоди украшають яко, Дiву красно роди ублажають тако. Рясно плоди украшають яко ниву, Красно роди ублажають тако дiву. Плоди украшають яко ниву рясно, Роди ублажають тако дiву красно. Украшають яко ниву рясно плоди, Ублажають тако дiву красно роди. Яко плоди рясно ниву украшають, Тако роди красно дiву ублажають. Ниву украшають рясно плоди яко, Дiву ублажають красно роди тако. Рясно яко плоди украшають ниву, Красно тако роди ублажають дiву. Плоди яко ниву украшають рясно, Роди тако дiву ублажають красно. Остання штучка Iсуса Христа величаймо, яко ввесь єст сладкий, знаймо. I з несозданна отцая возсiявий чисте, Величаю з маткою тя, всесладкий Христе.
Автор до чительника Настрой навспак цинобру. Єсли угадаєш, горший кто з сих, вовк, чи лев, То мене познаєш. Конець штучкам поетицьким, составленним во честь божiя матерi без конця. Поезiя I. Величковського — химерне плетиво олiв, своєрiдне запрошення читача до спiльноï словесноï гри.

Метки ЗеҐар з полузеҐарком, IВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
ЗеҐар з полузеҐарком


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация